Літо догнивало в бур’янах

Думки ліниво рились у смітті

Похмілля плазувало

по розжарених дахах

Ховаючись у нутрощі

сходових клітин

Колихався хвилями майдан

Звалищами стелючись до ніг

Затиснуті між ребрами

ржавіючих парканів

Лопались судини

розбухаючих доріг

Дихання спітнілої жагти

По кутках задушливих осель

Пристрастні обійми

нерозривних ланцюгів

У кривому дзеркалі

запльованої стелі

Горить смердючим вогнищем в душі

Старе ганчір’я вмерлих почуттів

Заглушає гуркіт

роздратованих машин

Клацання лічильника

у втомленій печінці